Адаптація чи не найважчий момент, який доводиться переживати коли Ви потрапляєте в іншу країну. З одного боку це завжди позитив: виходячи з своєї зони комфорту, Вам доводиться ще більше працювати і будувати себе, і в такі моменти найлегше працювати з своїми звичками та цінностями. Однак, з фізичної та психологічної точки зору - це важкий процес, який часто проходить дуже і дуже болюче. Очевидно, що навіть знання мови, і Ваш особистий досвід часто всерівно заведе Вас в глухий кут. Ось кілька порад, як з адаптацією справлялися інші волонтери EVS!
Анастасія, 24 роки, Kraków - Polska,
волонтер в Maltanskie Centrum Pomocy Niepelnosprawnym Dzieciom i ich Rodzinom
Перші пару місяців я взагалі забула, що у мене десь далеко є родина і дім smile emoticon
Бо навкруги було стільки цікавого і нового, що я не мала часу думати про все те, що було раніше, починаючи від міста і закінчуючи мовою і їжею. На початку здавалося, що люди тут добріші, привітніші, їжа набагато смачніша, погода краща і багато іншого. Але після того як я пожила в Кракові два місяці, у мене почалася звротна реакція - все почало мене нервувати, їжа стала несмачна - то солодка то солона, люди злі, І СИЛЬНО ЗАХОТІЛОСЯ ДОДОМУ!…
Але потім, якось навіть сама не знаю як, мені вдалося адаптуватися, і далі життя пішло у звиклому режимі… Важко відповісти, напевно тоді коли я перестала сприймати життя в проекті через «рожеві окуляри» - тоді вже і додому не хотілося. Ось на тому і закінчився